У християнських календарях Валентинів багато.

В Римському Мартиролозі (Martyrologium Romanum), тобто книзі де записані імена тих святих, котрих того чи іншого дня вшановує Римо-Католицька церква, на 14 лютого найперше вписані святі Кирило і Мефодій — саме їх цього дня урочисто в літургії згадують всі католицькі церкви світу. Крім них згадуються ще 10 святих, а на другій сходинці значиться святий Валентин, якого стратили у Римі у третьому столітті. Але проблема в тому, що 14 лютого католицька Церква вшановує відразу двох святих Валентинів: перший — священик і лікар, якого стратили 14 лютого за  правління Клавдія II Готіка (268-270); другий - єпископ з Терні (містечко біля Риму), який був страчений у 273 році за правління Авреліана.

Зараз свято настільки комерціалізоване, що назвати його церковним важко. Це світське свято з відголосом язичницької культури (греко-римські свята в честь велелюбного бога Пана, якого святували 15 лютого). В 496 році папа Римський заборонив подібні свята, а найближчим до свята, яке відмінили, виявився день св. Валентина, тому, найвірогідніше, він і став вважатися новим «днем закоханих».

Ставлення до цього свята двояке: негативно ставиться православна церква (пропонує альтернативу у вигляді дня св.подружжя Петра і Февронії), націонал-патріотичні молодіжні об’єднання, які вважають його чужим для української культури (в Росії подекуди взагалі забороняють святкувати, в Саудівській Аравії це свято офіційно заборонене, як гріховне), пересічні люди, яких цікавить цей день, як привід святкувати, отримувати та робити подарунки, ставляться позитивно, католики нейтрально (вони роз’яснюють, як не слід святкувати і як варто).

Західна Європа святкує цей день з 13 століття, США – з 1777 року, Україна – кілька десятків років. Настаріша валентинка датована 15 століттям, зберігається в Британському музеї. Такі валентинки були особливо популярні в Англії: їх робили з кольорового паперу і підписували чорнилами, вирізали чи проколювали маленькими шпильками у вигляді мережива, фарбували через трафарет. На початку 19 століття свято стає комерціалізованим і залишається таким до наших днів. За даними Асоціації привітальних листівок США, валентинки – найпопулярніші святкові листівки після різдвяних. У США в цей день купують приблизно 24 тис.троянд у хвилину.

Кожна країна святкує цей день по-різному: британці посилають любовні послання не тільки друзям та знайомим, а й своїм домашнім тваринкам, японці переробили 14 лютого у своєрідне «8 березня для чоловіків», але в більшості країн традиційно дарують червоні троянди, цукерки, парфуми і т.д. Кожен зіштовхується з проблемою вибору подарунку – в просторах інтернету шукає оригінальні ідеї і в магазинах прискіпливо обирає подарунки. Найголовніше, що повинен мати подарунок – максимальну індивідуальність, певну значимість, закладений в ньому сенс, часточку своєї любові та душі. Пропонуємо кілька оригінальних ідей до свята.

Серце із цукерок своїми руками

Цукерки закріплюються на дроті, якому ми надаємо форму серця, за допомогою атласних стрічок.

Квітковий топіарій

Для нього знадобляться штучні троянди, 10 пачок серветок, міцний картон, алюмінієва трубка висотою 1 метр, термоклей, мотузка для каркасу, стрічки, метелики (для прикрашання), гіпс, квітковий горщик.

Оскільки серце буде 50 см, відмічаємо 40 см на картоні, 10 см – запас для серветкових кульок, які будуть в результаті створювати об’єм серця. Далі крутимо кульки із серветок: одна кулька – три серветки, які накручуємо одна на одну всередину. Приклеюємо кульки термоклеєм, спочатку перший, потім другий шар, боки. Алюмінієву трубку заливаємо термоклеєм, по центру серця знизу закріплюємо її. Мотузкою обкручуємо серце, створюючи каркас, і після кожного обмотування треба захоплювати трубку – так серце краще зафіксується. Далі готуємо розчин гіпсу, заливаємо його у квітковий горщик і розміщуємо в нього топіарій. Стрічкою обмотуємо алюмінієву трубку, її фіксуємо за допомогою термоклею. Обклеюємо серце трояндами.

«Смачна» валентинка

Для неї знадобиться все, що знайдеться на кухні: гречана крупа, рис, вермішель, квасоля і т.д., клей, червоний картон, ножиці, тонка атласна стрічка, діркопробивач, мушлі, пір’я, камінці, бісер і т.д.

На червоному серці зробити діркопробивачем дірочки по краях, через них протягнути атласну стрічку. Всередині макарони наклеїти так, щоб вийшли обриси ще одного сердечка. Наклеїти на валентинку бісер, рис, гречку, мушлі та ін.

Підвіска для телефону у формі серця

Знадобиться полімерна глина, основа для підвіски, лак.

Ліпимо об’ємне серце із червоної пластики, склом виділяємо зверху виїмку. Із білої пластики виліплюємо крильця, варимо виріб 15 хв, покриваємо лаком, приклеюємо кільце і кріпимо основу для підвіски.

Прихватки-сердечки

Для них готуємо фланель, шпильки, бавовняну тканину (3 шматка 30 на 30 см), обробну стрічку, швейну машинку, ножиці.

Робимо викрійку. Скласти вдвоє 3 шматка фланелі, заколоти викрійку шпилькою і вирізати по контуру. Це дві кишеньки для рук, щоб схопитись за гаряче. Їх треба обшити і заколоти на основу. Прокласти основу прихватки синтепоном, заколоти кишені для рук. Обшити сердечко тасьмою.

Декор кімнати

Щоб прикрасити кімнату сердечками, потрібні папір для випікання, точилка, воскова крейда, ножиці, діркопробивач, тасьма, праска.

Наточуємо крейду трьох різних кольорів, викладаємо на папір для випікання. Нагріваємо праску до температури 100-130 градусів, накриваємо стружку зверху папером і розплавляємо її праскою. Вирізаємо серце. Проколюємо дірочки і зав’язуємо тасьму.

Любовний лист в конверті

Беремо квардартний шматок фетру розміром 16 х 16 см, квадрат для внутрішньої підкладки конверта 18 х 18 см, шматок клейкого паперу 18 х 18 см (такий папір продається в магазинах для рукоділля і потрібен для склеювання між собою шарів тканини), шматочки будь-якої тканини для штампа, нитки, голку, праску, кнопку для одягу, картонну картку з посланням 10 х17 см.

З фетру вирізаємо конверт. Марку з тканини розміщуємо у верхньому правому кутку, пришиваємо, вишиваємо штамп і пишемо адресу отримувача за допомогою швейної машинки або вручну. Наклеюємо підкладку. Кладемо клейкий папір липким боком вгору, зверху — конверт. Прогладжуємо праскою. Тепер знімаємо паперову підкладку. Клейкий шар залишився на нижньому боці конверту. Кладемо його на тканину для підкладки і знову прогладжуємо праскою. Тканини міцно з’єднались. Відрізаємо рештки тканини. Складаємо коверт, декоруємо, кладемо всередину любовне послання.

Підсвічник

Для підсвічника беремо невелику склянку, контури по склу (червоний, золотий), тасьму з бісером, плаваючу свічку в формі серця, клей ПВА.

Беремо склянку і контури для скла, починаємо малювати. На картинці зображені гілочки. Коли контур висихає, вимірюємо кількість тасьми навколо склянки, відрізаємо. Клеєм ПВА наносимо на верхню частину склянки, наклеюємо тасьму. Наливаємо в підсвічник води, запускаємо свічку і запалюємо її.

Чай-валентинка

Для чаю знадобиться чиста біла натуральна тканина, червоні нитки, сердечко – шматочок старої листівки чи тканини, 1 ст.л. чаю.

Тканину вирізаємо прямокутником 8 х15 см, сердечко – 3 см в висоту. Складаємо тканину вдвоє і прошиваємо на машинці великим загзагом. Перед тим, як почати прошивати третій бік пакетика, вкладаємо всередину ложку чаю. Прошиваємо, залишаємо не дуже довгу нитку і також прошиваємо сердечко. Обрізаємо зайві кінці.

Букет троянд з тканини

Для роботи нам потрібна тканина, палички і термопістолет.

Фіксуємо гарячим клеєм тканину до палички і всі наступні її оберти. Можна створювати композицію.

Олена ЛИТОВКА

© 2012, admin. Все права защищены.

Свічка з мушлі

Для цього необхідно розтопити парафін або віск на водяній бані, залити його в мушлю і вставити у свічку гніт-мотузочку.

Фіранки та панно з мушель

Для виготовлення фіранок можна використовувати тільки мушлі, або ж доповнювати їх різноманітними бусинами, ґудзиками, непарними сережками, некомплектними шашками, кольоровими шайбами і т.д. Дірочки можна зробити так: в пластмасі — розжареним шилом чи спицею, в дереві — свердлом, в мушлях – або свердлом, або інструментом з гострим металевим кінцем (ніж, манікюрні ножиці): прикласти до мушлі в потрібному місці і постукати мушлею об гладенький камінь, повинна пробитися дірочка. Або ж, якщо не виходить, то для фіранок можна відібрати вже діряві мушлі.

Відмірте нитку потрібної довжини і плюс 20 см на вузлики і закріплення нитки фіранки зверху. Нанизуємо спершу найнижчу бусину, зав’язуємо вузлик, нанизуємо наступний елемент і пропускаємо обидва кінці нитки в його отвір. Нам потрібно приховати короткі кінці нитки, відрізати їх не варто. Нанизуємо на нитку елементи фіранки, закріплюючи їх на певній відстані один від одного (відстань визначте в залежності від величини елементів). Закріплювати елементи можна бісером, нанизуючи його знизу і протягуючи нитку двічі через бісер чи бусини, а можна вузлами.

Закріплювати готові нитки можна як штору – на крючках до гардини (кожна нитка на окремому крючку), на рейку, котра кріпиться в прорізі, на декоративних кнопках чи як дозволить фантазія.

Рамки, дзеркала, вази, шкатулки, листівки та інший декор з мушель

Будь-яку поверхню можна обклеїти мушлями. Для цього потрібно добре їх промити, просушити, відсортувати. Поверхню теж почистити, змастити клеєм невеликими ділянками (найкраще підходить супер-клей, «Момент» або інший міцний, який швидко засихає), наклеїти мушлі. Проміжки між ними можна заповнити іншими дрібними речами: піском, бісером, соломою, камінцями. Після цього рамку покрити акриловою фарбою білого, кремового, золотистого чи срібного кольору. Вазу можна покрити прозорим водостійким лаком.

Лебідь з мушлі

Для цього птаха найкраще підходить мушля рапана. Мушлю-підставку можна пофарбувати в будь-який колір, на неї наклеїти супер-клеєм маленькі мушлі чи камінці і наклеювати тулуб птаха (рапан). Шию можна зробити з білого дроту чи проводу, очі розмалювати акрилом. Всю готову композицію покрити лаком.

З мушель можна зробити будь-яку іншу композицію як сувенір знайомим та близьким. Наприклад, на одну велику мушлю наклеювати менші, розташовувати відповідним чином в залежності від розміру, кольору,форми і покривати лаком – так вони виглядатимуть як з прилавку магазину.

Олена ЛИТОВКА

© 2012, admin. Все права защищены.

Як ви познайомились зі скрапбукінгом?

Скрапбукінг, мабуть, завжди був частиною мене — всілякі аплікації та колажі я робила ще до того, як дізналася, що є таке крафт-захоплення як «скрап». Мені порадили створити свій блог в інтернеті, я почала спілкуватися з майстрами і таким чином познайомилась зі скрапом. Тоді я була молодою мамою, яка, наморившись з малям, хотіла трохи релаксу. Скрап – це відрив від буденності, він допомагає відпочити, адже всілякі ґудзики, різнокольорові брадсики, папір різної текстури радують око.

Що таке скрапбукінг?

Скрапбукінг (анг. scrapbooking – книга з вирізок) – вид рукодільного мистецтва, за допомогою якого можна створювати і оформлювати особисті чи сімейні альбоми. Для майстринь, які займаються скрап (скрап-леді) – це стиль життя, засіб самовираження, хвороба!

Ви пам’ятаєте свою першу роботу? Вона була вдалою?

Так. На той момент вона була великим досягненням, хоча зараз здається кумедною. Робота була створена за допомогою скетчу, а для новачка – це дуже правильний початок. Скільки б не читала рекомендацій скрап-леді – всі радять працювати спочатку за скетчем, працювати, працювати, практикуватися!

У вас є улюблені матеріали для скрапбукінгу, улюблені стилі?

Улюблені матеріали є мабуть у кожної скрап-майстрині. Я не можу без брадсів, ґудзиків, квіточок, тичинок, фішечок. Зараз дуже прикипіла до фри-стайлу — для мене складний новий стиль. Пробую себе в ньому. А мій власний стиль… його важко визначити… якийсь «романтик»…

Яку кольорову гамму любите використовувати в своїх роботах?

Немає конкретної гамми, все залежить від настрою. Однак, скажу єдине, що дуже прискіпливо відбираю монохромні кольори, намагаюся досягти максимальної близькості відтінків.

Як ви ставитесь до цифрового скрапбукінгу та нетрадиційних скрапоб’єктів?

Починала я з цифрового скрапу. Це досить цікаво. Але я не люблю читати в компі, люблю запах паперу, відчувати його, те ж саме зі скрапом – люблю відчувати руками матеріали, передавати свою енергетику. Цифровий скрап важливий для початківців – допомагає практикуватися в композиції без витрати матеріалів під час «бойових» дій J.

Хто з майстрів вас надихає?

Жанна Розанова – просто мій гуру скрапу. Завдяки її роботам я почала робити те, що мені сподобалося. Олені Виноградова – талант, її роботи не можна просто обминути. Сьогодні я навчаюся в неї, надихаюсь її фри-стайлом. Також Надя Сміла, Susan Wienroth, Женя Djonny.

Скільки приблизно часу займає виготовлення однієї листівки?

Залежить від натхнення. Можна цілий вечір тільки розкладувати листівку, однак так і не зробити. А можна зробити за годину. Останнім часом я не поспішаю. Зробила вже багато листівок, тому прагнення зробити якнайбільше вже пройшло. Зараз моя мета – якість.

Без яких інструментів не могли б уявити свою роботу?

Як завжди – макетний нож, килимок, який самовідновлюється та клей МОМЕНТ Кристал (без цього клею я не можу працювати).

Маєте якісь інші захоплення, окрім скрапбукінгу?

Захоплення…. Так… це ЖИТТЯ… моя донька, чоловік, подорожі, читання, робота, вишивка, настільний теніс, смачна їжа, прасування…. Життя — воно таке різнобарвне, таке цільне – не можна забути найменшу дрібничку.

Що побажаєте початківцям, які хочуть зайнятися такою справою?

Любіть те, що ви робите, намагайтеся перевершити себе, вчиться у майстрів, дивіться блоги скрап-леді, вчіться в них! Нехай скрап робить життя ще більш повним.

Олена ЛИТОВКА

© 2012, admin. Все права защищены.

З чого почалося захоплення бісероплетінням і як довго ти ним займаєшся?

У далекому 1995-му році мама показала мені свою скриньку з бісером, а потім подарувала на Новий рік, коли мені було 8 років. Ми два рази на рік бували в Москві і там мама давала мені можливість вибрати бісер на певну суму – виходило близько кілограма бісеру. Цього вистачало на всілякі експерименти. А потім, зрозуміло, допоміг інтернет. Як мама скриньку подарувала, з тих пір і плету. Якщо підрахувати, мені зараз 24, то… жах! 16 років…

Про що ти думаєш і що відчуваєш, коли плетеш із бісеру?

По-різному буває. Іноді емоційний підйом, іноді приблизний вид роботи обдумую – я майже без ескізів і схем роблю. Іноді буває, що робота туго йде чи помиляюся часто, тоді лаюсь, як чоботар . Але найчастіше – просто думаю.

Що саме ти робиш із бісеру? Які твої улюблені роботи?

Люблю виконувати складні роботи. Це стосується як прикрас, так і декорування одягу чи аксесуарів. Улюблених робіт немає, є ті, які я вважаю найбільш вдалими, але вони непостійні – я продовжую рости і робити щось краще, ніж раніше, багато експериментую. Так, наприклад, з коханим ми працюємо в чотири руки — він працює з деревом і металом. Його роботи — різьблені дерев’яні кабошони з металевими деталями я часто використовую в кулонах. А ще він зробив для моєї мами кухонний ніж, а я прикрасила рукоять бісером.

Скільки часу займає одна робота?

Дивлячись яка робота. Якщо простий вишитий кулон з каменем на джгуті 40 см, то там буде від 6 до 10 годин – все залежить від типу джгута, матеріалів і технік. Я досить прискіпливо ставлюсь до акуратності робіт, тому це теж впливає на час. Був випадок, коли треба було терміново зробити 4 кулони за 16 годин – це була друга масштабна робота за такий короткий строк після костюму для танців (роботу виконала за місяць, а планувалося за три).

Який матеріал твій улюблений? А техніки? Звідки береш ідеї для плетіння?

Бісер японський TOHO і MIYUKI, бусини – чеське скло. Техніками користуюся різними: в кулонах з непрозорим камінням надаю перевагу вишивці по шкірі, це зручніше, ніж обплітати. Серед джгутів краще робити американський, хоча це не принципово. Не можу сказати, що є щось улюблене. А ідеї, не знаю, воно якось само виходить .

Поділись якимись секретами бісероплетіння.

Кращий спосіб заховати вузли — обійтися без них. Я намагаюся залишати кінці ниток довжиною 10-15см, щоб потім заховати їх у роботі, не зав’язуючи вузлів. Але так не тільки я роблю, так багато майстрів роблять, і вони про це теж розповідають. А ще я колись навчилася плести на двох нитках так, що мені це стало зручно. Але це так не розповісти, це показувати треба. Та й інші люди вже, напевно, самі здогадалися .

Олена ЛИТОВКА

© 2012, admin. Все права защищены.

Ви займаєтесь печворком та робите домовиків. Чому обрали саме печворк? Чим він цікавий?

Саме печворком я «захворіла» не дуже давно, десь два роки тому. Але до того я моделювала та шила одяг для себе, своїх донечок та подруг. Досить часто матеріалом для створення супермодної спідниці було старе пальто, а вечірня сукня «народжувалась» з набридлої віконної портьєри, тобто ідея творити щось нове та користе з непотрібного вже тоді літала у повітрі .

Коли мені до рук потрапила книга з печворку, я зрозуміла, що цей вид прикладного мистецтва стане моїм хобі на довгі роки. Погодьтеся, це ж чудово, коли без великих витрат, тільки завдяки фантазії, художньому смаку та працелюбності створюються речі, які прикрашають побут, підіймають настрій і несуть людям тепло ваших рук.

Які прилади застосовуєте для створення виробів в техніці печворк? Які тканини використовуєте?

Коли я тільки починала опановувати печворк, мені вистачало звичайного швацького приладдя. Голки, нитки, ножиці, лінійки, крейда, швейна машинка та праска складали весь мій арсенал. З набуттям досвіду я зрозуміла, що моя старенька «Чайка» вже мене не задовольняє, а спеціальний дисковий ніж та розкрійний килимок до нього – не розкіш, а необхідність. Також за два роки в мене зібралась чимала добірка різних шаблонів, вирізаних з цупкого картону або пластику, які значно полегшують роботу. А щодо тканин, які категорично не підходять для печворку – таких немає. Кожен клаптик рано чи пізно знаходить своє місце та призначення – від напівпрозорої органзи до гобелену для м’яких меблів та штучного хутра.

Домовики у вас дуже милі. Що вас надихає їх створювати?

Що стосується домовиків, то своїм народженням вони завдячують досить прозаїчній причині. Коли створюєш щось із клаптиків, то в процесі роботи залишається багато дрібних шматочків та обрізків тканини, адже блоки печворкових виробів неодноразово вирівнюються та підрізуються. Звичайно, їх можна просто викинути. Але майже кожна майстриня під час роботи здобуває звичку «клаптикової жадібності» . Тому я раціонально вирішила цю проблему – почала створювати домовиків. Їхні животики наповнені залишками від клаптикового шиття. З часом створення ляльок-оберегів для мене стало самостійним захопленням – мої друзі мені в цьому допомагають – приносять розірвані намиста, одинокі сережки, штучні квіточки, колоски пшениці, плоди шипшини та інші корисні речі, які я використовую для оздоблення домовичків.

Скільки у вашій колекції домовиків? Ви даєте їм імена?

Мої домовики не байдикують в домашній колекції, вдома в мене живе тільки перший – Кузьма. А всі новенькі дуже швидко знаходять собі нові помешкання і господарів. Нещодавно одна моя приятелька мені повідомила, що Нафаня, якого вона придбала у мене в подарунок родичам, вже облаштувався у гарному будиночку в передмісті Нью-Йорка.

У якій обстановці любите творити? Як ставляться до вашої творчості близькі?

Оскільки моя основна робота дуже відповідальна та емоційно напружена (працюю в київському метрополітені), я завжди з нетерпінням чекаю вихідних, щоб на два дні зануритись в чарівний світ клаптикового шиття. А наприкінці вихідних з острахом чекаю вердикту найперших поціновувачів та сурових експертів моїх доробок – доньок Варвари та Катерини і кота Саньки . І нічого смішного, кіт теж бере активну участь в художній раді. Якщо виріб подобається – ще в процесі Саньку неможливо зігнати з незавершеної роботи.

Ви десь виставляєте свої роботи?

Досить довго я не наважувалась викласти свої роботи в інтернеті, спочатку хотіла набути досвіду. І тільки нещодавно розмістила альбоми робіт на своїх сторінках та в групах любителів хендмейду в соціальних мережах. А ще деякі з робіт виставлені в художньому салоні моєї подруги в Музеї української архітектури і побуту в с. Пирогово під Києвом.

Як ви вважаєте, чого ви досягли і чим ви пишаєтесь, а що залишилось в планах і що ви неодмінно хочете зреалізувати?

Коли створюєш щось своїми руками, досить важко визначити, чим можна пишатись зі своїх робіт. Є багато художників, що мають величезний досвід та досягли набагато вищої майстерності. Я намагаюсь завжди навчатись чомусь новому, творчо використовувати ідеї та поради визнаних майстрів печворку і завжди готова поділитись з однодумцями своїм досвідом. А щодо планів на майбутнє — дуже хочу взяти участь у виставках та фестивалях клаптикового шиття, які відбуваються в Україні. Сподіваюсь, мої роботи сподобаються .

Олена ЛИТОВКА

© 2012, admin. Все права защищены.

Якщо зв’язати елегантні чохольчики для чашок, то й чай у них гарячішим буде, і пальці не обпікатимуться. Ці чохли в’язати дуже просто і швидко, можна знімати їх, коли миєте чашку.

Вони чудово підійдуть для подарунка, чи просто як сюрприз для рідних, якщо подати їм чай в оновлених горнятках.

Для виготовлення чохла вам знадобляться:

-         чашка з ручкою;

-         будь-яка пряжа;

-         спиці;

-         красивий ґудзик.

1)     Кількість петель визначаємо самостійно, залежно від розмірів чашки.

2)     Починаємо плести виріб по колу.

3)     Коли дов’яжемо до місця, де знаходиться ручка, закінчуємо в’язання по колу, аби зробити дірочку для ручки.

4)     Потім дов’язуємо чохол до кінця (але не до краю чашки, щоб зручно було пити).

5)     Зверху пришиваємо ґудзик і робимо петельку, щоб з’єднати між собою краї чохла по колу. Ґудзик можна замінити гачком або просто зробити зав`язочки.

Зараз ваш чохол фактично готовий. Але можна його ще прикрасити бісером чи намистинками, також можна виплести на ньому сердечко, сніжинку, якесь звірятко…

Тепер можна приміряти на чашку цю новосплетену «одежинку» – і ви тримаєте в руках не просто чашку, а мистецький витвір.

© 2012, admin. Все права защищены.

Оберегами слугували не лише звичні для нас підкови і вінички із цілющими рослинами, а й прикраси, вишиванки, мереживо, плетені речі, вогонь, паляниця, ляльки-мотанки, згодом – крашанки, ікони, молитви.

Традиція появи оберегів сягає у ті часи язичництва, коли люди жили у єдності із природою, відчували себе її дітьми, цінували енергію Сонця і Землі. Люди відкривали лікарські і навіть магічні властивості рослин. Так виникла ціла система таємних знань, якими володіли ворожки і травники.

Сьогодні у сувенірних лавках продається безліч різних оберегів. Ми купуємо їх, але не знаємо, що ж означає той чи інший складник такого своєрідного захисника.

Символіка предметів на оберегах:

випічка означає гостинність;

мішечок – багатство;

чоловіча і жіноча фігурки – кохання і єдність;

сухі трави – затишок і краса;

копієчки – успішність у бізнесі;

перець і часник – від злих духів;

рис і горох – мир і дружба;

бобові – сила;

крупа – родинна злагода;

кукурудза – здоров’я і взаєморозуміння;

будиночок – символ домівки;

глечик символізує здоров’я;

сонях приводить у вашу домівку гарних людей;

мішковина – достаток;

калина – жіноча врода;

лаврове листя – слава і довголіття;

соснові шишки – працьовитість, досягнення мети;

злаки – достаток;

льон – щоб не наврочили;

безсмертник – довгі роки життя;

насіння гарбуза – це безперервність роду;

цибуля захищає від сліз;

м’ята і шавлія – для здоров’я;

мак – здійснення бажань.

 Якщо ви також вірите в чарівну силу оберегів, то пропонуємо створити цю річ.

Є кілька варіантів того, як буде виглядати оберіг: це може бути віночок із різнотрав’я або своєрідний «віничок», на якому розмістяться цілющі рослини.

Для віночка нам знадобляться колоски жита і сухоцвіти. Їх ми вплітаємо разом зі стрічками, які допоможуть зафіксувати рослини. Коли віночок готовий, приклеюємо на нього різні крупи, кукурудзу, декоративний глечик, горох, у місці фіксації прив’язуємо клаптик мішковини тощо.

Щоб виготовити «віничок» ми беремо малярську щіточку, яка традиційно виготовляється із трави і ділимо її на дві-три частини. Саме стільки можна виготовити оберегів із однієї щітки, а, отже, подарувати ті, що залишаться рідним і близьким.

Розпочнемо. Кожний пучок трави скріпіть дротиком, розправте і помістіть під прес на одну добу. Потім змажте заготовки клеєм із обох сторін. Дайте просохнути, а потім прикрашайте так, як вважаєте за потрібне. Головне пам’ятайте про символіку, оберіг має містити 12 складових, значення яких ми описали раніше. Коли завершите, покрийте лаком.

Повісьте оберіг перед вхідними дверима.

Важливим є і те, як ви розмістите ваш оберіг: пишною частиною вниз – захист від нечистої сили, вверх – для багатства.

Марина Калита

© 2012, admin. Все права защищены.

Пропонуємо виготовити коробочку із сюрпризом, звичайно ж, із любовним підтекстом, тому й інгредієнти, й символіку, й кольори використаємо відповідні.

Наприклад, такі:

кольоровий картон (рожевий, червоний, блакитний), або ж простий картон, який потім пофарбуєте;

стрічки, бісер, кружева…

ножиці;

клей;

будь-які декоративні елементи.

Спочатку роздрукуйте й виріжте шаблони майбутньої коробочки.

Перенесіть цей шаблон на картон.

Виріжте заготовки, складіть по лініях згину, склейте.

Тепер маєте дві деталі: зовнішню і внутрішню (принцип сірникової коробки).

Починаємо прикрашати коробочку:

Виріжте симпатичних янголяток (сердечка)з паперу чи тканини, приклейте на поверхню коробки.

Пришийте гарні ґудзички, приклейте бісер, намистинки.

Напишіть щось на коробці.

Тепер думаємо, чим би наповнити коробку. Певна річ, що не сірниками! Всередину можна вкласти листочок з освідченням, символічний ключик від серця, (ну і саме серце), цукерки і таке інше.

Ваш подарунок готовий! Він мініатюрний, зате безмежно милий і романтичний. Саме те, що потрібно.

© 2012, admin. Все права защищены.

Для пошиття чохла знадобиться:

- тканина (не брати зі складним малюнком, бо важко підганяти);

- швейний метр;

- олівець або крейда;

- швейна машинка;

- булавки.

1. Перед початком роботи потрібно скласти викрійку. Якщо ваш чохол буде повторювати всі деталі крою крісла, то вимірюйте розміри по швам оббивки. Якщо захочете полегшити конструкцію чохла, то накресліть крейдою на старій оббивці потенційні лінії швів. Оскільки крісла часто не мають чітко визначену форму деталей, доведеться робити багато вставок, защіпок і виточок. Лінії вставок також треба відмітити на оббивці, це полегшить орієнтацію при складанні викрійки.

При розкроюванні на тканині додавайте з кожного боку по 10 сантиметрів. Для виготовлення лекала для чохла візьміть дешеву м’яку тканину (перкаль), викрійте з неї деталі і починайте підганяти на кріслі. Накресливши всі розміри, і відрізавши зайве, зшийте пробний чохол.

2. Вдягніть чохол на крісло, і, якщо виявились помилки, виправте їх. Змініть лінії швів, якщо вони невдало лягли. Шви не обов’язково мають співпадати зі старими швами оббивки, можна обрати інший варіант.

Якщо ви задоволені приміркою, починайте викрійку із основної тканини (за прикладом пробної). Зав’язки чи стрічки пришийте до основних деталей перед тим, як ці деталі між собою зшивати. Кант або декорований шнур вшивайте між деталями. Передбачену оборку чохла застрочіть рівномірними складками і підшийте низ.

Оскільки підлікотники найшвидше зношуються, їх можна зробити зі шкірозамінника. Так у вас вийде комбінований чохол!

© 2012, admin. Все права защищены.

- Розкажіть, будь ласка, трошки про себе – де народилися, навчалися, чим захоплюєтеся.

- Я народилася в містечку Дубно Рівненської.обл. навчалась в Гімназії №1, а також в Художній школі. У 2010-му закінчила Національний Університет «Львівська політехніка» Інститут архітектури. Працюю архітектором. Захоплень дуже багато… Малюю в різних техніках, роблю листівки, рукоділля, різні хендмейди.

- Як давно Ви почали розмальовувати чашки? Що послужило поштовхом?

- Розмальовувати чашки почала цього року, стало цікаво що вийде і чи вийде. Купила фарби і все що потрібно і почала малювати.

- Ви кваліфікований спеціаліст?:) Маєте відповідну освіту?

- Художня освіта — це 7 років художньої школи і, звичайно, навчання у політехніці, де було багато занять по малюнку.

- Де берете ідеї для малюнків?

- Дивлячись для кого малюю, кому подарують горнятка. Іноді спільно із замовниками шукаємо ідеї.

- Звідки черпаєте натхнення?

- Натхнення воно всюди, головне вміти налаштуватися на його хвилю.

- Чи займаєтесь ще, окрім розпису по чашках?

- Займаюсь багато чим і на все не вистачає часу. Перед Новим роком робила серію різдвяних листівок для друзів. Графіка тушшю, зараз, наприклад, перебиваю стару карту. Малюю акварелю, пастельками, олівцями. А ще недавно зробила такий собі винахід. Роблю різні фігурки із дротиків. Тепер мені вся родина дротики приносить

- Які особливості Вашого розпису по чашках?

- Я використовую спеціальний контур для розпису по склу і кераміці і спеціальні фарби.

- Яким способом можна придбати чашку, розписану Вами? Чи можливе виготовлення на замовлення?

- Замовити чашку дуже легко, написати мені на Е-мейл або залишити коментар в блог, чи знайти в соц.мережах, я обов’язково відповім.

- Чи можливо реально заробити таким промислом?

- Хендмейдерство для мене не заробіток, а хобі. Хобі приносить задоволення, а не гроші.

Альона РАДЬКО

© 2012, admin. Все права защищены.