Home » Іграшки » Українська народна лялька – древній оберіг предків

Українська народна лялька – древній оберіг предків

Народна лялька — символ, оберіг та забавка вже понад п’ять тисячоліть. Подейкують, що цей сакральний предмет з’явився водночас із початком вирощування льону. У нашому народі шанують ляльку-мотанку з давніх давен, предки вірили у те, що лялька є оберегом людини, і тому до її створення підходили із особливим трепетом та знанням справи. Виготовляли ляльки у якості подарунку до якоїсь особливої дати та як забавку і оберіг домашніх. Їх робили або ж поспіхом, аби втішити дитину, або довго і в майже медитативному стані.

Треба знати, що ляльки були неодмінним атрибутом селянського побуту і тому ще й виступали оберегом родючості, материнства, добробуту та домашнього вогнища. Мотанка робиться без обличчя, бо українці вірили в те, що лялька із ликом матиме душу, а вони за їх переконанням є як добрі так і лихі. Виготовлялись нашими предками і ляльки для ритуалів (тоді до них «вкладали» все, від чого людина страждала і чого хотіла спекатись.) Ритуальну ляльку частіше всього кидали до вогнища.

Перед тим, як сісти робити ляльку треба знати кілька наріжних каменів — правил, що стосуються народних ляльок:

• при виконанні цієї сакральної речі необхідно мати лише світлі думки, до процесу створення оберегу ні в якому разі не слід приступати із тягарем на серці;

• у приміщенні не повинно бути чоловіків (виготовлення ляльок – суто жіноча справа);

• рукодільниці читали молитви і бажали здоров’я, щастя та всіх благ майбутньому господареві ляльки;

• заборонено робити оберіг у свята, а також у середу і неділю (ці дні вважались непридатними для занять різноманітними ремеслами);

• добрим часом для виготовлення оберегів вважали зиму;

• лялька має бути без обличчя, оберіг зазвичай роблять із хрестом на лиці;

• іграшка не має бути подібною до справжньої людини — саме тому їй надають форму хреста в основі;

• оберіг повинен виконуватись без ножиць, ножів, голок, клею для того, аби не нанести шкоди майбутньому власнику;

• для чоловіків та хлопчиків виготовляли ляльку в чорних, синіх та червоних тонах, а для представниць прекрасної половини людства обирався зелений, жовтий, білий і червоний кольори;

• якщо лялька вже почала псуватись через строк експлуатації, її радять розібрати на клапті й спалити (разом із вогнем повинні знищитись і погані емоції, та думки, що могла перебрати на себе лялька);

• лялькою не хизувались, її ховали від стороннього ока, як і будь-який оберіг.

Окрім призначення ці обереги мали відмінність у матеріалі. Добре відомі тканинні мотанки та ляльки-мотанки із ниток. Останні частіше виконувались до початку весни, і символізували оновлення природи.

Основні етапи виготовлення народної ляльки:

• Виготовлення основи. Намотуємо тканину у «рулончик», мотати радять від себе – за напрямом головного небесного світила, якому поклонялись наші пращури – сонця.

• Отриманий сувій перемотуємо тканиною і перетягуємо ниткою – виходить голова.

• Викладення хреста. У кожного регіону з цього приводу є свої традиції – хрест може бути товщим чи тоншим, одно або різнобарвним.

• Хустинка та одяг. Кількість шарів одягу та головний убір теж, виготовляється за смаком.

• Декорування. Тут згодяться намистини, бісер, різнокольорові стрічки, смужки, тощо.

Так виглядає лялька знизу.

У кожного регіону України свої ляльки і їх методика створення — головне що мистецтво творення оберегів не кануло у лету. І далі тенденція пошуку власних витоків приводить багатьох до розуміння неповторності українського мистецтва. Можливо Вам на шляху допоможе народна лялька — процес її створення потішить, а результат оберігатиме.

Загляньте сюди, якщо маєте бажання дізнатись про домовиків – захисників помешкання.

© 2014, admin. Все права защищены.

Сподобалося? Розкажіть друзям!

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники