Home » Ідеї, Інтерв'ю, Майстри, Печворк » Клаптикова мозаїка та домовики Олени Муштенко

Клаптикова мозаїка та домовики Олени Муштенко

Печворк, або клаптикове шиття (від англ. patchwork) – вид рукоділля, в якому з різнокольорових та яскравих шматочків тканини (клаптиків) зшивається виріб в одне ціле. Клаптиковим шиттям займалися ще наші бабусі – із залишків тканини вони створювали оригінальні речі: скатертини, серветки, навіть одяг. І сьогодні печворк не втрачає своєї популярності. Про особливості цієї техніки нам розповіла киянка Олена Муштенко.

Ви займаєтесь печворком та робите домовиків. Чому обрали саме печворк? Чим він цікавий?

Саме печворком я «захворіла» не дуже давно, десь два роки тому. Але до того я моделювала та шила одяг для себе, своїх донечок та подруг. Досить часто матеріалом для створення супермодної спідниці було старе пальто, а вечірня сукня «народжувалась» з набридлої віконної портьєри, тобто ідея творити щось нове та користе з непотрібного вже тоді літала у повітрі :).

Коли мені до рук потрапила книга з печворку, я зрозуміла, що цей вид прикладного мистецтва стане моїм хобі на довгі роки. Погодьтеся, це ж чудово, коли без великих витрат, тільки завдяки фантазії, художньому смаку та працелюбності створюються речі, які прикрашають побут, підіймають настрій і несуть людям тепло ваших рук.

Які прилади застосовуєте для створення виробів в техніці печворк? Які тканини використовуєте?

Коли я тільки починала опановувати печворк, мені вистачало звичайного швацького приладдя. Голки, нитки, ножиці, лінійки, крейда, швейна машинка та праска складали весь мій арсенал. З набуттям досвіду я зрозуміла, що моя старенька «Чайка» вже мене не задовольняє, а спеціальний дисковий ніж та розкрійний килимок до нього – не розкіш, а необхідність. Також за два роки в мене зібралась чимала добірка різних шаблонів, вирізаних з цупкого картону або пластику, які значно полегшують роботу. А щодо тканин, які категорично не підходять для печворку – таких немає. Кожен клаптик рано чи пізно знаходить своє місце та призначення – від напівпрозорої органзи до гобелену для м’яких меблів та штучного хутра.

Домовики у вас дуже милі. Що вас надихає їх створювати?

Що стосується домовиків, то своїм народженням вони завдячують досить прозаїчній причині. Коли створюєш щось із клаптиків, то в процесі роботи залишається багато дрібних шматочків та обрізків тканини, адже блоки печворкових виробів неодноразово вирівнюються та підрізуються. Звичайно, їх можна просто викинути. Але майже кожна майстриня під час роботи здобуває звичку «клаптикової жадібності» :). Тому я раціонально вирішила цю проблему – почала створювати домовиків. Їхні животики наповнені залишками від клаптикового шиття. З часом створення ляльок-оберегів для мене стало самостійним захопленням – мої друзі мені в цьому допомагають – приносять розірвані намиста, одинокі сережки, штучні квіточки, колоски пшениці, плоди шипшини та інші корисні речі, які я використовую для оздоблення домовичків.

Скільки у вашій колекції домовиків? Ви даєте їм імена? :)

Мої домовики не байдикують в домашній колекції, вдома в мене живе тільки перший – Кузьма. А всі новенькі дуже швидко знаходять собі нові помешкання і господарів. Нещодавно одна моя приятелька мені повідомила, що Нафаня, якого вона придбала у мене в подарунок родичам, вже облаштувався у гарному будиночку в передмісті Нью-Йорка.

У якій обстановці любите творити? Як ставляться до вашої творчості близькі?

Оскільки моя основна робота дуже відповідальна та емоційно напружена (працюю в київському метрополітені), я завжди з нетерпінням чекаю вихідних, щоб на два дні зануритись в чарівний світ клаптикового шиття. А наприкінці вихідних з острахом чекаю вердикту найперших поціновувачів та сурових експертів моїх доробок – доньок Варвари та Катерини і кота Саньки :). І нічого смішного, кіт теж бере активну участь в художній раді. Якщо виріб подобається – ще в процесі Саньку неможливо зігнати з незавершеної роботи.

Ви десь виставляєте свої роботи?

Досить довго я не наважувалась викласти свої роботи в інтернеті, спочатку хотіла набути досвіду. І тільки нещодавно розмістила альбоми робіт на своїх сторінках та в групах любителів хендмейду в соціальних мережах. А ще деякі з робіт виставлені в художньому салоні моєї подруги в Музеї української архітектури і побуту в с. Пирогово під Києвом.

Як ви вважаєте, чого ви досягли і чим ви пишаєтесь, а що залишилось в планах і що ви неодмінно хочете зреалізувати?

Коли створюєш щось своїми руками, досить важко визначити, чим можна пишатись зі своїх робіт. Є багато художників, що мають величезний досвід та досягли набагато вищої майстерності. Я намагаюсь завжди навчатись чомусь новому, творчо використовувати ідеї та поради визнаних майстрів печворку і завжди готова поділитись з однодумцями своїм досвідом. А щодо планів на майбутнє — дуже хочу взяти участь у виставках та фестивалях клаптикового шиття, які відбуваються в Україні. Сподіваюсь, мої роботи сподобаються :).

Олена ЛИТОВКА

© 2012, admin. Все права защищены.

Сподобалося? Розкажіть друзям!

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники