Home » Інтерв'ю » Яскраві торбини від Маргарити

Яскраві торбини від Маргарити

Із майбутнього педагога в сучасного дизайнера: як колоритна та яскрава дівчина-дизайнер Маргарита Пітанова знайшла себе у Львові, дізнавалась Олена Литовка.

Що змусило покинути рідне місто Кременчук і переїхати до Львова?

Перед магістратурою ми з найкращою подругою вирішили поїхати до Львова на екскурсію (бо що це ми в Пітері були, а в Галицькій столиці — ні?). Поїздивши по різних замках і тусуючись на флюгерах Львова, повернулись додому з чіткою думкою про переїзд, бо нам треба було там народитися :). Я забрала бакалаврський диплом з Української інженерно-педагогічної академії у Харкові і поїхала здавати вступні до Львівської академії мистецтв. В інженерно-педагогічній академії я не дуже наближалась до дизайну, бо робили з нас там викладачів. Але ми з одногрупницею скооперувалися і шили на замовлення різним клієнтам. От тоді в мене і з’явилась перша клієнтка, якій я все, що тільки можна і не можна розшивала всім, чим тільки можна :).

Чим заробляєш на життя і який твій основний дохід? Чи доводиться паралельно десь підробляти на нудній роботі?

Іноді я відчуваю, що дійсно, от вони, гроші і я їх заробила, але, загалом, моє життя складається з перманентного почуття, що я всім щось винна і ніяк не встигаю пошити, намалювати, вигадати…  :)

Основний дохід і від чого – важко сказати. Я шию торби на вернісаж, у «Львівські цяцьки», одяг і торби у тернопільський магазин «Чічіта», маю замовлення на різні речі і аксесуари через інтернет, віддаю речі на сезонні ярмарки, на чиїсь сайти. Зараз кличуть ще в один сувенірний і маю замовлення торбинок в Чехію. Певно, торбами таки найбільше заробляю – всім потрібна річ.

З нудними роботами кілька років тому розпрощалась (промоутер, роздавальник газет, швачка на фабриці, фальцювальниця, вітражист, кравчиня в ательє), тож тепер на моєму життєвому шляху суцільні веселощі: сплю по 4-6 годин, весь час проводжу за машинкою або з пензликом, чудово розумію головного персонажа «Бійцівського клубу» :).

Що найбільше любиш творити? Звідки береш ідеї?

Люблю робити все! Ні, ненавиджу кроїти речі. Складний крій – не до мене :). А так я б із задоволенням решту життя малювала б і розшивала все і всім. Малюнки на торби загалом на мій смак, але у різні місця треба різні малюнки: на вернісаж – торби з написом «Львів» і якихось присолоджених котиків і метеликів, у «Львівських цяцьках» на ура йдуть торби з мошомедвовськими ілюстраціями (мошомедве – з угорської мови «єнот»), в Тернопіль все має бути миле, рожеве і ванільне, чехи і поляки люблять Vladstudio (студія графічного дизайну, яку заснував російський дизайнер з Іркутська Влад Герасимов) – у нас такі торби, як вони замовляють, я роками не продам. Ідеї з інтернету або просто щось під настрій.

Розкажи, що таке бріколаж?

У моєму випадку – це гори барахла, яке шкода викинути, бо з усього цього можна наробити усіляких гарностей :).

Чи є якісь люди, які тебе надихають або в яких ти вчишся творити?


Надихають мене скоріше не люди (але якщо надиханням можна назвати щось на зразок: «Те, що ти робиш – відстій, роби те, чого не роблять інші», то тоді надихають люди), а надихає мене робота цих самих людей. Це коли ти дивишся, що ця людина з пензликом, малюнком, сантиметровою стрічкою спати лягає, думаєш: «От молодець! Таке робить! Геній! Досить їсти – піду попрацюю» :).

Щодо навчання, то я дуже рада працювати у своєї подруги і колишньої одногрупниці, бо вона – геніальний дизайнер, закрійник, кравчиня, художник. Із більшості «українських дизайнерів» саме її роботи варті всіх фешн-віків і подіумів.

  Який матеріал використовуєш у виготовленні торбинок та сережок?

            Матеріал будь-який, головне натуральний, з ним зручніше працювати і фарба (акрил) міцно тримається. Хоча я розмальовувала і чохли гітарні, і гітари, і шкіру – тримається.

Сережки роблю лише текстильні, ідеї беру з голови. Зараз у мене вдома лежить купа сережок і я їх повезу влітку на продаж до Польщі  — розкуповують одразу, а в нас ніхто навіть в руки не бере. Мабуть у мене більше європейське бачення чи що :).

Пам’ятаєш свою першу роботу, після якої ти вирішила стати дизайнером?

            Ну перша робота це якось…я не можу сказати, що я розробила колекцію і вирішила стати дизайнером. Я просто написала в шкільному творі, що хочу вдягати людей, тепер от маю :).

Які найулюбленіші роботи? Є якісь цікаві випадки у твоїй творчій діяльності?

            Улюблених робіт багато, легше згадати ті, яких до сліз не хотілось робити :). Все цікаве трапляється у роботі з замовниками. Іноді ти щось шиєш і стаєш з людиною друзями, а іноді, коли люди думають, що ти не хочеш ні їсти, ні спати, а тільки сидиш і чекаєш їхнього нереального замовлення, прагнучи зробити його безкоштовно і ще доплатити, то починаєш відчувати бажання перекваліфікуватись в кіллера :).

Хочеш щось спробувати нове, те, чого раніше не робила? Чим зробленим найбільше пишаєшся?

            Хочу спробувати робити татуювання, але це надто відповідально, тож, певно, не спробую. Я загалом задоволена своїм дипломним проектом і шкодую, що не мала можливості зробити повну колекцію, представлену в проекті. Це наймасштабніше, що я зробила і певна, що через 10 років подивлюсь на той проект і подумаю: «А таки класну штуку я замутила!».

© 2012, admin. Все права защищены.

Сподобалося? Розкажіть друзям!

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
  • Char-ly

    Дорогая Марина, а с какой целью вы берёте чужие рисунки и выдаёте за свои «дизайнерские» идеи? Коты на сумке нарисованы художником Оксаной Мосаловой http://mosomedve-art.livejournal.com/24213.html
    для обложки СД диска, права на использование рисунка принадлежат заказчику.