Вишивальниця ікон Валентина Радько: «Це заняття приносить мені радість»

Якщо у вересні запитати Валентину Іванівну Радько, що б вона хотіла отримати на прийдешній День народження, вона неодмінно відповість, що мріє про нові нитки, голки, тканину й схеми для вишивання. 83-річна жителька Сумщини не уявляє свого життя без рукоділля. Про свою багатодесятилітню історію творчості майстриня розповіла в інтерв’ю…

- Розкажіть, будь ласка, як усе починалося. Як рукоділля стало Вашим життям?

- Напевно, все почалося ще до мого народження. Ще за царських часів моя бабуся організувала школу шиття, у неї було 5 чи 6 учнів. Згодом саме вона навчила мене шити. Спочатку бабуся дозволяла лише метати петлі, вручну звісно, настилати вату й таке інше. Під час окупації ми заробляли шиттям на хліб. Як матеріал використовували все, що можна було дістати – навіть солдатські речі, німецькі шинелі. Для себе ми в’язали теплі шкарпетки і рукавички. Студенткою я вже шила спідниці та сукні. А вишивати навчилася років у 30. Тоді вечори часто були вільними, адже діти в мене з’явилися пізніше, а по господарству були помічники.

- То Ви продовжили бабусину справу… А у Вас є учні?

- Не так давно до мене звернулася сусідська дівчинка з проханням навчити її в’язати. А взагалі чи не кожне нове покоління в нашій родині автоматично переймало хоча б якісь вміння від попередників.

- Як Ви ставитеся до моди? Що, на Вашу думку, не підвладне її законам?

- Раніше, коли я переважно займалася шиттям, слідкувала за модними новинками, виписувала журнали із викройками, деякі з них спеціально замовляла у Москві. У вишивці ж моди немає. Ікони, вишиванки, рушники завжди будуть актуальними.

- Який вид рукоділля Вам найближчий?

- Вишивання ікон. Також останнім часом дуже полюбила в’язання гачком, виявляється, таким способом можна зробити багато дивовижних речей, зокрема, дуже милих кофтинок.

- Як знаходите нові ідеї?

- Вишиваю те, до чого маю схему. Раніше їх часто друкували в журналах, тепер продають окремо. Серед уже створених робіт кілька репродукцій – Васнецова, Шишкіна, два настінних килима, картини із дитячими мотивами і дуже багато ікон – Ісуса Христа, Божої Матері, Святої Трійці, Георгія Побідоносця, Свяого Миколая, Пантелеймона Цілителя…

- Які особливості вишивання ікон?

- Перед початком роботи потрібно перехреститися, прочитати молитви. Важливо бути в гарному настрої, адже це не просто вишивка. Перш за все я вишиваю обличчя. Готову роботу потрібно обов’язково освятити в церкві, бо до того зображення все ще залишається лише картиною.

- Чи кожен може навчитися вишиванню?

- Тільки той, хто справді має талант.

- Який сенс має рукоділля у Вашому житті?

- Завдяки ньому я почуваюся зайнятою, відволікаюся від проблем.

- Хто зазвичай цікавиться Вашими творінннями?

- Переважно це – родичі, знайомі. Люди, які заходять в дім, перш з все звертають увагу на вишивки на стінах. Один місцевий художник пропонував виставляти мої роботи. А я не хочу… Хоча все ж іноді вони знахоять місце на таких масових зборах, як день села. Іноді до нас додому приходять дітки – на екскурсію.

- Як щодо натхнення? Воно є завжди чи, можливо, «апетит з’являється під час їди»?

- Я щось роблю і подумки поспішаю повернутися до вишивання. Це заняття приносить мені радість. У неділю доводиться тяжко. Адже до церкви тепер я ходжу рідко через біль у ногах, а робити не можна. Лише під вечір, вже після служби, поновлюю роботу над вишивкою.

- Невичерпного натхнення Вам!

- Дякую.

 Альона РАДЬКО

© 2012, admin. Все права защищены.

.