Home » Інтерв'ю, Майстри » Ірина Філіна: «Бісер — найкращі ліки від депресії»

Ірина Філіна: «Бісер — найкращі ліки від депресії»

Правду кажуть, що талановита людина є талановитою в усьому, а не тільки в одній справі. Це стосується і рукодільниць, які не можуть займатися довгий час одним видом роботи, душа постійно прагне самовдосконалення та розширення горизонтів.

Ірина Філіна скільки себе пам’ятає – весь час її руки були чимось зайняті. Перший гачок взяла в 6-7 років. Зараз це її хобі та заробіток. Про те, як почала плести браслети, розповідає сама майстриня.

Як ви пришли до бісероплетіння?

Спочатку я в’язала, а з часом почала ці речі прикрашати бісером. Сподобалось і мені, і замовникам. Окремо на бісер без в’язання, як на щось варте уваги, не дивилась, доки не наткнулась на бісерні сумки Шеррі Серафіні. Довго роздивлялась їх і думала, що гарно, але це не для мене. Відкидала навіть думки про вишивку. Зайнялась валянням із шерсті  — сподобалось, а всередині черв’ячок гризе: «Спробуй, а раптом сподобається». Перший браслет вишила в березні минулого року, сподобалось так, що досі не можу зупинитись. Бісер – річ така, яка засмоктує, не відпускає.

Скільки часу відводите на роботу?

Роботу можу почати ввечері і вранці закінчити, а можу довго шити. Скажу тільки одне, що кращих ліків від депресії, нудоти, страхів немає – бісер вдячний матеріал і з ним можуть працювати всі. Єдина умова – посидючість і терпіння.

Схеми заздалегідь складаєте? З яким бісером працюєте?

Я не люблю малювати, тому замальовок браслетів не роблю. Може це і не правильно, але для мене найцікавіше шити «як лягає узор».

Працюю з китайським та чеським бісером. Іноді китайський «різнокаліберний» дає цікаві ефекти своєю нерівністю. Вишивку роблю на матеріалі (фетр, драп), а підшиваю шкірою чи замшею. Для мене вишивка – це відпочинок і емоційне навантаження.

Що вас надихає?

Надихають на вишивку насправді роботи інших майстрів, навіть дуже «далеких» від вишивки. Я працюю в магазині хенд-мейду «Чудесина» в Миколаєві. Продаю роботи інших майстрів і товари ручної творчості. Атмосфера в таких місцях особлива. Багато разів чуєш від людей: «Я б тут жив». Ідеї у повітрі так і сновигають – тільки лови. Ось я і ловлю. Інколи їх стільки, що їм доводиться чекати своєї черги на втілення.

Як справи з виставками в місті?

Місто своє навряд чи можу назвати «творчою Меккою» — хенд-мейд тільки набирає обертів, тому виставок та ярмарків мало. Пробую продавати через інтернет свої роботи.

 Олена ЛИТОВКА

© 2012, admin. Все права защищены.

Сподобалося? Розкажіть друзям!

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники